НОВИНКА
Кардіологічна реабілітація
Кардіологічна реабілітація
Відновлення працездатності пацієнтів, які перенесли операції на серці, є проблемою не лише медичною, а й значною мірою соціальною через її високу суспільну важливість, адже більшість оперованих — це люди працездатного віку, які представляють значну цінність для держави. Їх здатність повернутися до роботи та отримувати задоволення від життя має велике значення як для них самих, так і для суспільства в цілому.


Хірургічна ревіталізація при ішемічній хворобі серця є одним із найбільш значущих досягнень медицини. Широкому впровадженню цієї методики у світову клінічну практику сприяли недостатня ефективність медикаментозної терапії та «епідемічне» поширення коронарної хвороби у останні десятиліття. На сьогодні поширеність ІХС серед дорослого населення в економічно розвинених країнах становить у середньому близько 10%, поступово зростаючи з віком і досягаючи 20% серед осіб похилого віку. Стенокардія діагностується приблизно у половини хворих на ІХС, в інших випадках є ознаки перенесеного інфаркту міокарда, який часто поєднується зі стенокардією. При такому швидкоплинному перебігу захворювання хірургічні методи стали перспективними у лікуванні цієї хвороби.


На сьогодні в клінічній практиці застосовуються наступні хірургічні методи прямої ревіталізації міокарда: аортокоронарне шунтування (АКШ), мамарокоронарне шунтування, рентгеноендоваскулярна дилатація та протезування коронарних артерій. Після операції одразу відновлюється кровотік по ураженій коронарній артерії, що дозволяє усунути або зменшити гіпоксію міокарда. Протягом останніх десятиліть завдяки прогресу оперативної техніки та, як наслідок, низькій післяопераційній смертності, АКШ довело свою ефективність у полегшенні стану хворих на ІХС та продовженні їх життя.


Очевидно, що продовження відновного лікування пацієнтів після операції АКШ на санаторному етапі сприяє закріпленню результатів попереднього стаціонарного лікування. На цьому етапі здійснюються: фізичний аспект реабілітації, психологічний аспект (попередження або усунення психічних змін, що виникли через хворобу, та створення умов для психологічної адаптації пацієнта до нової життєвої ситуації), соціально-економічний аспект (створюються передумови для повернення пацієнту економічної незалежності та соціальної повноцінності).


Комплекс ранньої реабілітації (після стаціонарного лікування) застосовується у пацієнтів:

  • які перенесли інфаркт міокарда;
  • з нестабільною стенокардією;
  • після коронароангіопластики та ендопротезування (стентування);
  • після операцій аорто-коронарного та мамарокоронарного шунтування;
  • після резекції аневризми лівого шлуночка.


Показаннями для направлення пацієнтів на долікування (реабілітацію) у санаторій є первинний або повторний крупноочаговий (включаючи трансмуральний) та дрібноочаговий інфаркт міокарда на стадії одужання, при будь-яких ускладненнях у гострому періоді, але за задовільного стану пацієнта на момент направлення, зі стабілізованими змінами ЕКГ або при наявності динаміки, що відображає формування постінфарктного рубця. Направлення пацієнтів, які перенесли неускладнений дрібноочаговий або нижній інфаркт міокарда, проводиться не раніше ніж через 15 днів від початку захворювання, при неускладненому передньому інфаркті міокарда – не раніше 18-21 дня від моменту розвитку інфаркту.

Комплекс віддаленої реабілітації пацієнтів (у рамках вторинної профілактики захворювань):

- з хронічною ішемічною хворобою серця, у тому числі:

  • зі стенокардією напруження I-II функціональних класів,
  • з хронічною серцевою недостатністю не більше IIа стадії;
  • з порушеннями ритму серця не вище I-II кл. за Лауном (рідка, монотопна екстрасистолія);
  • гіпертонічна хвороба I-II стадії;
  • вади серця на стадії компенсації (ХСН не вище IIа стадії).


Реабілітація пацієнтів кардіологічного профілю є комплексом заходів медичного, фізичного, психологічного, педагогічного та соціального характеру, спрямованих на максимально повне усунення наслідків серцево-судинних захворювань, хірургічних ендоваскулярних втручань, аортокоронарного шунтування. Сучасні завдання реабілітації включають не лише відновлення працездатності та фізичної активності, але й запобігання прогресуванню захворювання, профілактику рецидивів та продовження життя.

Відновне лікування вищезазначених категорій пацієнтів проводиться на фоні індивідуально дозованого рухового режиму з урахуванням толерантності до фізичного навантаження та супутніх захворювань. Толерантність до фізичного навантаження визначається за допомогою велоергометрії або тредмілметрії.

Відповідно до стандарту санаторно-курортної допомоги пацієнтам з ішемічною хворобою серця проводиться прийом (огляд, консультація) лікаря-кардіолога первинний та вторинний.

Методи функціональної діагностики:

  • Реєстрація ЕКГ у спокої;
  • Функціональні проби з фізичним навантаженням: тредміл-тест;
  • Суточне моніторування ЕКГ;
  • Суточне моніторування АТ;
  • Ехокардіографія;
  • УЗД органів черевної порожнини, щитовидної залози та ін. за показаннями;
  • Спірографія.

Лабораторна діагностика:

Клінічні дослідження крові:

  • загальний аналіз крові;
  • визначення часу згортання крові.

Дослідження сечі:

  • загальний аналіз сечі (колір, прозорість, питома вага, pH, білок, цукор, ацетон, еритроцити, мікроскопія);
  • визначення білка; - визначення цукру;
  • визначення кетонових тіл (ацетон);
  • визначення жовчних пігментів;
  • проба за Нечипоренко;
  • проба за Зимницьким.

Біохімічні дослідження крові: загальний холестерин плазми та його фракції (ЛПВП, ЛПНП), тригліцериди, АсТ, АлТ, загальний білірубін та його фракції, тимолова проба, лужна фосфатаза, ГГТ, L-амілаза, С-реактивний білок, серомукоїди, протромбін, фібриноген, сечовина, креатинін (включаючи визначення кліренсу креатиніну), загальний білок та його фракції, цукор крові (також тест толерантності до глюкози). В екстрених випадках у хворих на ІХС проводиться тест на виявлення тропоніну Т. Контроль ефективності та безпеки лікування непрямими антикоагулянтами проводиться на основі визначення МНО.

Програма реабілітації пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями включає наступні заходи та процедури:

  • дієтотерапія,
  • сухі вуглекислі ванни,
  • місцеві ванни (2-4 камери),
  • КВЧ-терапія,
  • електросон,
  • вплив низькоінтенсивним лазерним випромінюванням при захворюваннях серця та перикарда,
  • мануальна терапія при захворюваннях серця,
  • масаж при захворюваннях серця,
  • психотерапія,
  • лікувальна фізкультура,
  • терренкур,
  • кліматолікування.

Для підвищення фізичної працездатності пацієнтів кардіологічного профілю основне значення мають дозовані фізичні навантаження аеробного, ритмічного характеру, зокрема, навантаження ходьбою по горизонтальній поверхні та терренкур. Фізичні навантаження ходьбою дозуються відповідно до результатів проведених проб з фізичним навантаженням (тредмілметрії, велоергометрії).

Основні цілі фізичних тренувань у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, хірургічні ендоваскулярні втручання та аортокоронарне шунтування:

  • відновлення функцій серцево-судинної системи шляхом включення механізмів компенсації кардіального та екстракардіального характеру;
  • підвищення толерантності до фізичних навантажень;
  • вторинна профілактика ІХС;
  • відновлення працездатності та повернення до професійної діяльності;
  • можливість часткової або повної відмови від медикаментозного лікування;
  • покращення якості життя.

При фізичній реабілітації пацієнтів велике значення має їх бажання співпрацювати, а також реальні можливості брати участь у тривалих програмах тренувань.

Звертаємо увагу, що до вартості путівки не входять послуги косметолога, російська лазня, обгортання, LPG. Ці послуги можна придбати за додаткову оплату.

Є протипоказання, необхідна консультація спеціаліста.

Написати відгук

Увага: HTML не підтримується!